Що то воно таке - МАГІСТР?!

За часи незалежності кількість вищих учбових закладів в Україні рекордно зросла. Не рідко новоспечені спеціалісти не тільки зовсім некомпетентні, а ще мають дивний запис у своєму дипломі.

Я закінчувала Львівський НУ ім. І.Франка, завжди вважала цей заклад гідним того, щоб називатися вищим навчальним закладом. Навчання для мене було справді важкою і наполегливою працею, і  тому  закінчення вишу і одержання диплому стало для мене моєю особистою перемогою.

Сьогодні коли працюю заступником директора у школі – в закладі освіти, часом дивуюся, де ж ті люди взяли диплом?

Останній випадок просто вибив мене з колії, тому я мусила висловити своє обурення хоча б письмово.

Створюючи звіт про вчителів навчального закладу, вводила назву вузів та спеціальність за дипломом. Наткнулася на диплом, у якому був запис : «Магістр. Викладач методики та педагогіки початкової освіти» ( запис не дослівний). Зробила висновок, що така спеціальність не зовсім підходить для роботи в школі вчителем початкових класів, тому вирішила звернутися до вчителя, бо знаю , що до закінчення цього вузу вона закінчувала педагогічний коледж, тому напевно треба вводити інформацію про два дипломи. Яким же було моє розчарування, коли замість розуміння я почула у відповідь, що не маю права принижувати Магістра і ніякого іншого диплома я не отримаю. Ця молода і «перспективна» магістрка  так лементувала, що мені було важко зрозуміти, чим то я її так образила. Верещала, щось про те, що її хтось «взяв під ноги» і   не буде вона мені давати ще іншого диплома, бо вона має диплом МАГІСТРА.

За якийсь час я проводила урок в 11 класі і вирішила відкрити двері, щоб пустити трохи свіжого повітря в кабінет інформатики. З сусіднього класу доносився шум, я зайшла до учнів 4 класу. Діти принишкли і зацікавлено дивилися на мене. Я спитала їх, який у них урок і де їх учитель. І тут одна з дівчаток прощебетала: «Ми є дич необтесана».

Це звучало так кумедно, що я не стрималася і розсміялася:

-          Хто тобі таке сказав, ви ж такі гарні діти.

-          Наша учителька. – почула я у відповідь.

І тут я зрозуміла: це вони говорять про вчителя – магістра, "Викладача методики початкової освіти". У мене не знайшлося жодного аргументу на це, я просто попросила посидіти дітей тихо і пішла на свій урок.

Мої 11- класники звичайно не могли не скористатися моєю відсутністю і відвідати соціальні мережі.

-          Ну і що там пишуть? -  спитала я.

-          Виключай контакти, дурню!  - залементувала дівчина на сусідній парті.

-          Сама ти …. – прохропів учень.

-          Ні ви зовсім не дурні. – впевнено зауважила я.- ви найкращі , бо наше майбутнє у ваших руках.

Дванадцять пар очей якусь мить дивилися на мене мовчки.

-          І ви в це вірите? – спитав той же учень, який встиг вже закрити всі вікна.

-          Головне, щоб у це вірили ви.

Найкраще, що може дати вчитель – це віру у власні сили…